Про стан впровадження дистанційного навчання в Мартинівській ЗОШ І-ІІІ ст. у період призупинення освітньої діяльності у зв’язку з поширенням COVID-19 та алгоритм роботи з організації дистанційногонавчання в школі (при потребі) у 2020-2021 н.р
заст.НВР Луценко Т.М. (з виступу на засіданні педагогічної ради)
Дистанційне навчання застало нас зненацька і в перші дні ми не знали, з чого починати і як все організувати. Не було відомо, скільки триватиме карантин, не зрозуміло, як переформатувати навчальні плани, щоб можна було узагальнити теми з певних предметів. Спочатку все було в хаосі.
Щож таке дистанційне навчання?
Дистанційне навчання — це індивідуалізований процес набуття знань, умінь, навичок і способів пізнавальної діяльності людини, який відбувається за опосередкованої взаємодії віддалених один від одного учасників освітнього процесу у спеціалізованому середовищі, що функціонує на базі сучасних психолого-педагогічних та інформаційно-комунікаційних технологій.
Мета дистанційного навчання — надати освітні послуги, застосовуючи у навчанні сучасні інформаційно-комунікаційні технології: за певними освітніми або освітньо-кваліфікаційними рівнями відповідно до державних стандартів освіти .
Коли ми говоримо про дистанційне навчання, то, зазвичай, дивимося на все очима дітей і їхніх батьків. А як сприймають ситуацію ті, хто по інший бік комп’ютера, – ті, хто дистанційно намагаються сіяти розумне, добре та вічне?
❓З якими викликами довелось зустрітися вчителям?
❓Як вони впорались з ситуацією?
❓Як вплинули умови дистанційного навчання на подальші плани їхньої роботи?
Дистанційне навчання – це насамперед навчання. Тому процес організації і теорії навчання (наприклад, асоціативно-рефлекторна) нікуди не діваються, просто з’являється інший спосіб зв’язку.
Тобто, в дистанційному навчанні дитина має пройти шлях від сприйняття інформації до її розуміння, запам’ятовування, можливо, відтворення, використання на різних рівнях. Якщо далі розглядати таксономію Блума – то і до створення чогось нового.
ЗАСОБИ ЗВ’ЯЗКУ
Залежно від засобів зв’язку, можна організовувати різне дистанційне навчання.
- Найперше дистанційне навчання відбулося ще 1840 року – листування вчителя і учениці. Це перші листи, коли вчитель надсилав завдання, потім отримував відповіді, перевіряв роботу і оцінював, надавав зворотний зв’язок.
- Радіоуроки були популярними на початку ХХ століття.
- Телевізійні уроки від відомих педагогів-новаторів в кінці 90-х років. Зараз ми бачимо уроки Всеукраїнської школи онлайн.
- Сучасні технології, інтернет призвели до появи нових способів дистанційного навчання. Наприклад, системи керування навчанням – LMS. Із такою системою школам набагато легше організувати дистанційне навчання.
Або Viber – дистанційний герой української освітньої системи. Виявилося, що це один із найпоширеніших засобів зв’язку, який можна використовувати і для дистанційного навчання. Це не означає, що не потрібно рухатися далі, але коли ми у стані “не потонути”, то будь-який засіб зв’язку, який може з’єднати учня і вчителя, є ефективним.
РІЗНІ УМОВИ ДИСТАНЦІЙНОГО НАВЧАННЯ
Є різні соціальні умови, в яких живуть учні:
- Є учні, які живуть у складних життєвих обставинах. Якщо для них організований будь-який зв’язок зі школою та вчителем, то це вже дуже позитивно.
- Є різні технологічні моменти, які пов’язані, знову ж таки, з тим, в яких умовах живуть діти – у багатьох просто немає інтернету.
- Є різні дидактичні обставини. Ми перебуваємо у стані, що дидактика, методики мають зреагувати і з’являться якісь методичні кейси проведення відеоуроків, відеоконференцій.
Вчителі теж опинилися в різних умовах. Дуже радує, що в багатьох вчителів знайшлась віра в себе і вони почали робити те, що мали робити, – встановлювати будь-який зв’язок зі своїми учнями, а далі вчитися, вибудовувати дистанційне навчання.
Дистанційне навчання виявило:
- Є група учнів, яким складно навчатися в таких умовах, що їм потрібна підтримка.
- Потрібно посилити мотиваційні моменти.
- Уміння критично мислити, працювати з будь-якою інформацією, навички саморегуляції – виявилися не просто не сформованими, деякі діти про це навіть не здогадувались.
ЗМІСТ ОСВІТИ І ДИСТАНЦІЙНЕ НАВЧАННЯ
Дистанційне навчання може бути синхронним і асинхронним.
Синхронне:
- Це “прямий ефір”, дитина контактує через засоби зв’язку безпосередньо з учителем. Це може бути відео-, аудіозв’язок, спілкування в чаті.
- Дозволяє підтримати дітей. Навіть коли вчителька надсилає смайлик, добрі слова, то це для дітей вияв людськості. Це спричиняє розуміння дитиною, що вона долучена до спільного процесу.
Асинхронне:
- Потребує самостійного планування або планування за допомогою вчителя.
- Ми зараз маємо справу з жорсткими і гнучкими дедлайнами. Гнучкі дедлайни кращі: коли не встигаєш – то додається час на доопрацювання.
- Може відбуватися через електронне листування, телевізійні уроки, вчителі створюють блоги, сайти тощо.
- Асинхронне дистанційне навчання так само потрібне, як і синхронне, тому що є діти, яким потрібно більше часу на опрацювання тієї чи іншої теми. Також є діти з різними освітніми потребами, тож так забезпечується диференціація.
- Перевага асинхронного дистанційного навчанням ще в тому, що його можна планувати, виходячи з наявних умов. Якщо я користуюсь маминим комп’ютером, а мама працює дистанційно, то я, наприклад, можу з нею домовитися і зробити так, щоб це навчання відбувалося.
Найкращий результат має гібридне навчання – коли ми зустрічаємось із дітьми в синхроні (наприклад на відеоконфереції) і водночас застосовуємо асинхронне навчання.
Чому так? Надається підтримка учням у синхронні. Водночас, деякі речі найкраще робити в асинхронні. Також це можливість учням самостійно планувати своє навчання, виходячи з тих чи інших умов.
Додатково кожен вчитель, відповідно до своїх потреб і маючи педагогічну свободу у виборі методів, використовує ті онлайн-інструменти, які йому зручні. В нашій школі педагоги обрали та викоритсовували в більшості Viber та електронну пошту, де діти можуть відправляти виконані завдання.
Зрозуміло , що треба спілкуватися з батьками, тому що дистанційне навчання вимагає серйозної допомоги з їхнього боку. Наші діти не готові до самоосвіти, вони не мають мотивації, щоб сісти і працювати самостійно – не важливо, з книжкою або з комп’ютером.
Зрозуміло , що всім зараз важко, і проханнями заохочували батьків допомагати дітям, але потроху надавати їм більше самостійності – насправді просто правильно організувати робочий день дитини. Тоді дитина буде розуміти, що вона, як і раніше, перебуває у школі, але ця школа перенесена додому.
Звісно, не всі батьки це сприймають, вони вважають, що роблять частину роботи за вчителів. Але вчителі дуже стараються і намагаються зробити так, щоб батьки якнайменше виконували додаткові завдання з дітьми. Тут кожна мама і тато повинні вирішити для себе: ми лише надаємо можливості, а вони або користуються ними, або ні.
Єдина проблема дистанційного навчання – нестача часу. Перша половина дня іде на уроки, а потім – зворотний зв’язок. Ми до ночі передивляємось світлини з роботами, перечитуємо відповіді, переслуховуємо аудіоповідомлення і передивляємось відео – тож вчителям часто просто не вистачає часу на себе.
Ще одне питання – технічної підтримки дистанційного навчання з боку держави. Чому, наприклад, не можна зробити посилений інтернет-трафік для учнів і вчителів? Ми зараз багато говоримо про медиків, робота яких дуже важлива, – але ж і вчителі зараз роблять надважливу справу. Вони виховують майбутніх медиків, майбутніх солдатів, зрештою, виховують усіх майбутніх надважливих працівників. І ми теж зараз на передовій.
Алгоритм роботи з організації дистанційного
навчання в школі на 2020-2021 н.р.
- Інвентаризація наявних навичок, технічних можливостей та необхідного обладнання у педагогів та учнів.
- Вибір загальноприйнятних та зручних платформ для проведення дистанційних уроків, їхнє тестування в педколективі.
- Підвищення комп’ютерної грамотності вчителів – “експрес-курси” для тих, хто цього потребують (силами “просунутих” вчителів).
- Складання розкладу уроків і частковий перерозподіл педпрацівників з урахуванням особливостей дистанційних уроків, норм навантаження дітей та технічних можливостей сімей.
- Організація технічної підтримки, що працюватиме впродовж всього дистанційного навчання (силами вчителів, що мають відповідні навички).
- Організація системи електронного спілкування з класами – налагодження системи сповіщення про розклад, комунікації з дітьми, отримання домашніх завдань тощо.
- Організація системи зворотного зв’язку з батьками.
- Проведення періодичних педагогічних нарад із колективом школи для спільного обговорення перебігу дистанційного навчання, обміну досвідом, спільного пошуку рішень допомоги слабшим учням чи учням, які мають проблеми з організацією дистанційного навчання.
- Організація заходів для неформального спілкування і психологічної підтримки.
- Розробка системи оцінювання, яка б відповідала особливостям дистанційного навчання і не перевантажувала дітей та учителів.